Нут –«турецький горох», зернобобова культура. Рослина може бути заввишки 20-50 см з маленьким перистим листям з обох боків стебла. Плоди (боби) нуту мають діаметр від 0,5 до 1,5 см і є харчовим продуктом. В одному стручку міститься 2-3 горошини. Квітки нуту мають біле або червоно-синє забарвлення.
Існує два типи нуту 
Desi - у нього маленьке, темне насіння і груба оболонка (переважає на індійському субконтиненті, в Ефіопії, Мексиці, Ірані); Desi також відомий як Бенгальський горох або chana. Нут Desi корисний для людей з проблемами цукру крові. 
Kabuli - велике насіння світлого кольору з гладкою оболонкою (в основному вирощується на півдні Європи, в північній Африці, Афганістані та Індії). З 18 століття є найвідомішим і найпопулярнішим видом нуту. Це найбільш посухостійка зернобобова культура, яка відрізняється стійкістю до більшості хвороб і шкідників, до яких значною мірою сприйнятливі інші культури родини бобових. Цінність нуту 
Вміст білка в насінні нуту залежно від сорту варіюється від 20,1% до 32,4%. Хоча білка в нуті небагато, менше ніж в решті бобів, але його якість і легка засвоюваність, а також насиченість найважливішими амінокислотами у нуту найвищі. Нут є також перспективним джерелом макро- і мікроелементів, містить: 50-60% вуглеводів (легкозасвоюваних вуглеводів), до 7% жирів (залежно від сорту цей показник варіюється), розчинні і нерозчинні харчові волокна. Розчинні волокна допомагають виводити з організму «шкідливий» холестерин, а нерозчинні - сприяють виведенню шкідливих речовин із кишечника. 
Використання нуту 
У зонах вирощування нуту його широко використовують для продовольчих і кормових цілей, а також як сировину для консервної і харчової промисловості. Основне призначення цієї культури - продовольче. 
Насіння нуту споживають зазвичай у вареному і смаженому вигляді як ласощі, а також для приготування супів, других страв, гарнірів, пиріжків і національних страв. Зі смаженого подрібненого насіння готують брикети в суміші з родзинками, насінням кунжуту або волоським горіхом. 
Нут використовують і при виготовленні консервів, які характеризуються високою поживністю і добрими смаковими якостями. 
Додавання нутового борошна(10-20%) до пшеничного при випіканні хліба і виготовленні кондитерських і макаронних виробів підвищує поживність та смакові властивості продуктів. Із борошна нуту в чистому вигляді або суміші з молочним порошком готують поживну кашу для дітей. 
Темнозабарвлене насіння нуту, що вирізняється підвищеним вмістом білка, широко застосовується у тваринництві як корм (1 ц зерна нуту містить 122 кормові одиниці і 19 кг перетравного білка). У раціоні з іншими кормами його використовують для годівлі різних тварин, особливо для свиней і птиці. У корм додают цілісне і роздроблене насіння, а також нутове борошно. Також їх застосовують як добавку до грубих кормів. Ціле насіння нуту дають споживати тваринам у вареному або запареному вигляді. У кормових раціонах птиці нут використовують як білковий концентрат замість рибного борошна. 
У фазі формування зерна зелена маса нуту по кормових цінностях наближається до концентрованого корму, і в цій фазі вона охоче поїдається свинями і вівцями. 
Нут - теплолюбна і посухостійка культура. Найбільш сприятлива температура для проростання насіння - +6-8oС, мінімальна - +3-40С. Особливо він потребує тепла в період плодоутворення, добре переносить високі температури. В той же час нут є морозостійкою культурою. Сходи його витримують заморозки до -5-60С, а дорослі рослини можуть пережити осінні заморозки до -80С. 
Маючи високу посухостійкість, нут може давати добрі та стійкі врожаї у посушливих районах. Погано переносить надмірне зволоження і в дощові роки уражується грибними хворобами (аскохітоз і фузаріоз). 
Насінню нуту для набухання необхідно більше води, ніж того потребують решта зернобобових культур. У подальшому нут легко витримує як грунтову, так і повітряну засуху завдяки потужній кореневій системі й економному витрачанню вологи. 
До грунтів нут не вимогливий. Він добре проростає на чорноземах, дає досить непогані урожаї і на інших грунтах. 
Місце в сівозміні 
Включення нуту в сівозміну дозволяє збагатити грунт азотом, після збирання цієї культури на кожному гектарі залишається до 50 кг азоту. Нут не ви­баг­ли­вий до по­пе­ред­ни­ка, йо­го мож­на сіяти після ку­ку­руд­зи на си­лос, льо­ну, ріпа­ку, але найбільшу вро­жайність рослини от­ри­му­ють після зер­но­вих куль­тур. Го­ло­вна умо­ва щодо посіву ну­ту — слаб­ка засміченість і відсутність ба­га­торічних ко­ре­не­вищ­них і дво­доль­них бур’янів на полі. Своєю чер­гою, нут є відмінним по­пе­ред­ни­ком для більшості сільсько­го­с­по­дарсь­ких куль­тур. Уро­жайність ози­мої пше­ниці після ну­ту та­ка сама, як і після чор­но­го па­ру, а подекуди на­­віть пе­ре­ви­щує її. Нут ра­но звільняє по­ле й то­му ство­рює спри­ят­ливі умо­ви для підго­тов­ки ґрун­ту та на­ко­пи­чен­ня во­ло­ги. Найбільш раціональ­но та еко­номічно вигідно розміщу­ва­ти нут у лан­цю­гу сівозміни ози­ма пше­ни­ця (ячмінь) — нут — ози­ма пше­ни­ця.По­втор­но ви­ро­щу­ва­ти нут на ста­ро­му місці мож­на через чо­ти­ри-п’ять років. 
Агротехніка 
Обробіток грунту. Тра­диційний об­робіток ґрун­ту під нут — зви­чай­ний для ранніх ярих куль­тур: од­не-два дис­ку­ван­ня по­пе­ред­ни­ка, гли­бо­ка оран­ка, вирівню­ван­ня зя­бу во­се­ни й ран­нь­о­вес­ня­не за­крит­тя во­ло­ги. 
Нут висіва­ють ран­нь­ою вес­ною й ча­с для вирівню­ван­ня зя­бу обмежений, тому цей захід слід ви­ко­на­ти во­се­ни, що збе­ре­же ґрун­то­ву во­ло­гу. Тоді на­весні до­с­тат­ньо про­ве­с­ти од­не бо­ро­ну­ван­ня та пе­ред­посівну куль­ти­вацію. 
Ос­таннім ча­сом ба­га­то сільсько­го­с­по­дарсь­ких ви­роб­ників пе­ре­хо­дять до мінімаль­но­го або ну­ль­о­во­го об­робітку ґрун­ту. І ви­ро­щу­ван­ня ну­ту са­ме за та­ких спо­собів об­робітку дає най­кращі ре­зуль­та­ти. Го­ло­вне тут — заміна гли­бо­кої оран­ки ґрун­ту гли­бо­ким дис­ку­ван­ням або гли­бо­ким роз­пу­шу­ван­ням ґрун­ту за мінімаль­но­го об­робітку або сфор­мо­ваної сівозміни ну­ль­о­во­го об­робітку. 
Посів. Од­ним із найваж­ли­віших пи­тань у тех­но­логії ви­ро­щу­ван­ня ну­ту є стро­ки сівби. Нут має ви­со­кий рівень хо­ло­достійкості, насіння по­чи­нає про­ро­ста­ти за темпе­ра­ту­ри 2…3°С, схо­ди з’яв­ля­ють­ся на 20–25-ту до­бу, а за під­ви­щен­ня тем­пе­рату­ри до 12…14°С — вже че­рез сім–дев'ять днів. 
Нут мож­на сіяти як зви­чай­ним ряд­ко­вим (15 см), що ре­ко­мен­до­ва­но на чи­с­тих по­лях, так і стрічко­вим (45 + 15 см) або ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­ба­ми (45, 60 чи 70 см). Ши­ро­ко­ряд­ним посівам надають пе­ре­ва­гу і під час ви­ро­щу­ван­ня ну­ту за еко­логічними схе­ма­ми, тоб­то без за­сто­су­ван­ня хімічних за­собів за­хи­с­ту. За та­кого способу висіву приґрун­то­вий шар має кра­ще провітрю­ван­ня, та­ким чи­ном погіршу­ються умо­ви для роз­вит­ку гриб­них хво­роб. 
Від об­ра­но­го спо­со­бу сівби за­ле­жить і нор­ма висіву насіння. Так, за ряд­­­ко­во­го спо­со­бу в Півден­но­му Сте­пу Ук­раїни ре­ко­мен­ду­ють 500–550 тис./га схо­жих насінин (8–9 насінин/п. м), за стрічко­во­го — 400–450 тис./га (13–14 насінин/п. м), а за ши­ро­ко­ряд­но­го — 300–350 тис./га (16–18 насінин/п. м). Перед сівбою насіння протруюють фундазолом (2-3 кг/т) і обробляють ризоторфіном або нітрагіном. У кож­но­му гос­по­дарстві вар­то сія­ти два-три сор­ти нуту з різною три­ва­­лістю ве­ге­таційно­го періоду та ре­ак­цією на зовнішні стре­си. 
Догляд. При посіві в суху погоду доцільно грунт прикочувати, а у разі утворення кірки - боронувати. Надалі здійснюють міжрядні розпушення, прополювання. Спочатку нут через повільне проростання сильно пригнічується бур'янами, тому перше прополювання зазвичай проводять майже одразу після появи сходів. Механізований обробіток і прополку практикують не менше двох разів до зімкнення рядків. Своєчас­не та якісне про­ве­ден­ня бо­ро­ну­ван­ня зни­щує до 90% про­ростків од­норічних бур’янів. 
Удобрення. Урожай значною мірою підвищується при внесенні на чорноземах фосфорних добрив: на легких дерново-підзолистих грунтах - калійних, а на бідних - азотних. За­­стосування фо­с­фор­но-калійних до­б­рив під ос­нов­ний об­робіток ґрун­ту знач­но збільшує вро­жайність цієї куль­ту­ри. Ек­­­с­пе­ри­мен­та­ль­но до­ве­де­но, що еко­номічно вигід­ніша до­за Р30–60 і К45–60 кг/га д. р. за­леж­но від ро­дю­чості ґрун­ту. 
Збирання. Збирають нут, коли більшість бобів пожовтіє, а насіння у них стане твердим. Дружне дозрівання зерна нуту на всій рослині дозволяє збирати його прямим комбайнуванням. Затримки зі збиранням не критичні, позаяк при перестоюванні на корені нут не вилягає і не обсипається. Порівняно високе прикріплення нижніх бобів (близько 20 см) дозволяє без особливих проблем, які зазвичай властиві сої, збирати весь урожай без втрат.Після збирання нуту є ще достатньо часу для якісної підготовки грунту під посів озимих культур та накопичення вологи. Пожнивних залишків залишається мало. 
Сорти. У реєстрі сортів, придатних для поширення в Україні, занесені такі сорти нуту: селекції Селекційно генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства і сортовивчення (Розанна, Пам'ять, Антей, Пегас, Тріумф, Буджак), Луганського інституту АПВ (Фагот, Добробут). 
Нут - це фактично єдина бобова культура, яка дає сталі високі врожаї в засушливих та спекотних умовах. Разом із тим, добре реагує на зрошення. Найсприятливішими для вирощування є південно-східні регіони України. У Товаристві споживачів і виробників бобових підрахували, що зараз ціни на нут дуже вигідні. Фермери, які зібрали з 1 га 15-17ц нуту, отримали рентабельність на рівні 150-200%. Витрати на 1 га нуту складають від 9 до 10,5 тис. грн, а середня ціна — 18 тис. грн за тонну. 
Продовольче насіння нуту може поставлятися на експорт. Потенційними споживачами його у великих обсягах є країни Близького Сходу, Алжиру, Індії, Пакистану тощо, для яких ця культура вважається традиційним продуктом споживання.